У Тернополі виступила “Піккардійська терція”

Піккардійці обіцяли своїм концертом підняти тернополянам настрій. І їм це вдалося. Задоволеними були навіть ті, хто прийшов на їхній виступ уперше. Концерт відбувся 20 грудня в ПК “Березіль”.

YouTube Preview Image

Ми вас так любимо, ви собі навіть не уявляєте!, – кричав на прощання до публіки один із солістів акапельної формації Андрій Капраль.

За годину перед концертом львівські вокалісти налаштовували голоси та музичну техніку – барабан і перкусію. Це всі інструменти, якими підсилюють звучання своїх пісень, весь інший акомпанемент відтворюють акапельно за допомогою власних голосів. Співають і тенором, і баритоном, і басом, і навіть сопрано. Останній надзвичайно рідко спостерігається у чоловіків, тому вважається жіночим діапазоном.

Під час репетиції чоловіки сміялися та піджартовували один над одним, намагаючись вловити єдиний мотив мелодії. Видно було, що настрій у них хороший.

За півгодини до концерту в зал почали впускати людей, а піккардійці пішли відпочивати у гримерну. Коли кореспондент зайшла туди, чоловіки сиділи на дивані, дехто – стояв. Всі разом спілкуватися не захотіли. Відрядили для розмови Ярослава Нудика, сказавши, що він у них – найкомунікабельніший. Коли журналіст попросила його назвати своє ім.’я і прізвище на диктофон, то одразу ж пожартував.

Моє ім’я надто гучне, щоб називати його вголос, – сказав він. І одразу ж засміявшись, вибачився.

“На другій пісні встали і почали танцювати…”

Ярослав Нудик розповів, що “піккардійці” дуже люблять тернопільську публіку і всіма своїми виступами намагаються дарувати людям радість. Також сказав, що свою кар’єру колектив починав як експеримент. Адже тоді ще майже ніхто не співав акапельно, хіба що – дуже великі ансамблі.

Однак наші голоси дозволяють це робити і в шістьох, – продовжує вокаліст. – І ми дуже раді, що така творчість подобається людям. Стався торік один казус. Нас запросили на концерт у Сінгапур – взяти участь у днях української культури. Український посол нас попередив, щоб ми не дуже дивувалися, оскільки публіка там буде зі всіх країн і серед них майже 80% – китайці. Вони – досить специфічна публіка. Завжди посміхаються, але не завжди сприймають усе так, як європейці.

Тому посол порадив “піккардійцям” не звертати на це особливої уваги, запевнивши, що китайцям однозначно все сподобається.

Та коли на другій пісні вони встали і почали танцювати та навіть підспівувати, то сам посол здивувався, – продовжує пан Нудик. – Бо ж співали ми українською і вони зовсім не розуміли про що наші пісні.

Також співак розповів, що до кожного концерту гурт завжди готується відповідально.

Та буває всяке, може й голос у когось зірватися, – додає він. – Причини у кожного – свої. Комусь не можна перед виступом пити холодну воду, іншому – газовану. Комусь шкодить сік. Мені, скажімо, якщо хтось зіпсує перед виходом на сцену настрій – концерт пропав!

“Доброго вечора, дорога родино!..”

На концерт “Піккардійської терції” тернополяни йшли із передчуттям чогось грандіозного і феєричного.

Я завжди від їхніх виступів отримую безліч позитивних емоцій і хорошого настрою, – каже тернополянка Леся Карплюк (20 р). – Сподіваюся, буде щось незвичайне!

Люди заповнюють зал майже вщерть. Порожні – лише кілька місць в передніх рядах. Серед публіки переважає молодь. Виконавці виходять на сцену в білих класичних сорочках і чорних штанах. Деякі – цілком у чорному.

До речі, як розповів Ярослав Нудик, у гурту – більше 20 сценічних костюмів. Усіх їх шили до якоїсь події, по одному або й більше на рік. Проте класика співакам подобається найбільше.

Доброго вечора, дорога родино! – каже Андрій Капраль. – Якось так щороку виходить, що ми із вами спільними вечорницями закриваємо наш концертний рік. Тому хотілося б згадати все, що було в цьому році та загадати на наступний – гарні та мрійливі плани. А сьогодні ми разом будемо співати та колядувати.

Піккардійці майже після кожної пісні дякують тернопільській публіці, а та, в свою чергу, голосно їм аплодує та час від часу кричить “Браво!”. Особливо сподобалася тернополянам пісня про Маланку. Почула публіка того вечора й композиції “Капелюх”, “Шаляла”, “На тому березі ріки”, “Шізгара” та інші.

Я чомусь очікувала більшого, – зазнається тернополянка Галина Збруцька. – Твори, які я чула раніше мене більше вражали грою голосів. Може, хлопці стомилися у кінці туру…

Перкусіоніст і літав, і рулив машиною

Посередині концерту акапелісти представили залу нових членів формації – барабанщика Ігора Лиська та перкусіоніста Івана Вощину. Останній уже встиг стати загальним улюбленцем публіки. Адже під час усього концерту він енергійно танцював, стрибав, хлопав у долоні, інколи навіть влаштовував якісь сценки. То розпростер руки і робив кругові повороти по сцені, ніби літає, то крутив у руках бубен так, ніби рулить машиною. І під час усіх цих викрутасів із його обличчя не сходила усмішка. Та найголовніше, що у переривах між танцями він грав на декількох музичних інструментах – перкусії, бубені, шейкерах та ксилофоні.

Виступ “Піккардійської  Терції” тривав більше ніж півтори години і все одно зал не хотів їх відпускати. Вони вийшли ще раз на біс. Публіка встала.

Дуже сподобався виступ!, – каже тернополянин Андрій Локотош (18 р.). – Хоч я перший раз на їхньому концерті, але надзвичайно задоволений. Особливо той перкусіоніст! В нього така весела й енергійна манера поведінки.

Запросила хлопця на концерт його подруга Ірина Гуминецька (22 р.). дівчина каже, що дуже любить цей гурт, бо він завжди піднімає їй настрій і цього разу також не розчарував.

Деякі глядачі навіть хотіли сфотографуватися із співаками, але ті до них не виходили – відпочивали. Біля дверей гримерної стояли двоє молодих хлопців-охоронців, які нікого туди не впускали.

Згодом видно було як піккардійці ходили з одної гримерної в іншу у зміненому одязі. Напевне фотографуватися не хотіли. Почекавши із фанатами хвилин 10-15 кореспондент пішов додому.

Світлана МАЛА

Напишіть відгук